|
||||
Прайс-листи Акції Продукція Документація Філіали Про нас |
Всі публикації Новини галузі Аналітика ринку Технічні статті Презентації Новини Групи Radius Systems Новини ринку полімерів Новини ринку полімерних труб Наші проекти
Популярні статті
|
Національний стандарт України ДСТУ Б В.2.5-32: 2007 на труби і фасонні вироби для зовнішньої каналізації, дренажу та кабельної каналізації (журнал: Полімерні труби - Україна)25 Травня 2007г.
Прорив з нормативного свавілля 80-х і 90-х років до сучасного європейського рівня уніфікації та оцінки якості продукції на українському будівельному ринку Олексій Семенець,
директор Державного підприємства «ЦентрСЕПРОтепломережа» Використання труб з полімерних матеріалів (поліетилену, поліпропілену, непластифікованого полівінілхлориду) в зовнішніх мережах каналізації та дренажних системах набуло широкого поширення, як у Європі, так і в Україні і має вражаючу динаміку зростання зважаючи на їх безперечні переваги перед чавунними, сталевими і бетонними трубами (відсутність корозійних явищ, більша пропускна здатність, невелика вага, звукоізоляція, відсутність заростання мікрофлорою, стійкість до дії агресивних речовин, довговічність, простота монтажу і т.п.).
У кабельній каналізації також все частіше використовуються труби з полімерів як альтернатива трубами з азбестоцементу, що завдає шкоди людині і навколишньому середовищу. Виробництво цієї продукції було освоєно в Україні в середині 80-х років і, незважаючи на соціальні катаклізми що не припиняються, в даний час ми маємо більше десятка українських підприємств, що легально (а часто - не зовсім легально) виробляють труби і фасонні вироби для каналізації та дренажу під своїм, або під не своїм, але широко відомим європейським брендом. Список зарубіжних фірм, що постачають цю продукцію в Україну, також досить широкий і представницький. А якими ж документами регулювалася якість цієї продукції в нашій країні? На підставі чого можна було зробити висновки про те - хороша це продукція, чи погана, як, де і в яких умовах її можна використовувати, а де, і в яких умовах - використовувати не можна, чи можна чи не можна поєднувати в одному трубопроводі вироби різних виробників, або поєднувати вироби з різних матеріалів, і якщо можна - то яких можна, а яких не можна і який параметр в цьому випадку повинен бути визначальним? .. Відповідь проста: такого документа в Україні до 2007 року не існувало взагалі! Жодного! (ГОСТ 22689-89 «Труби поліетиленові каналізаційні і фасонні частини до них. Загальні технічні умови» - не рахується, оскільки він поширюється на внутрішню каналізацію з поліетилену для діаметрів не більше 110 мм, а внутрішня каналізація з поліетилену вимерла як клас внаслідок зникнення товарного дефіциту і масового оснащення житлових будинків автоматичними пральними машинами, скидаючими після кип'ятіння в каналізацію воду з температурою до 95° С). ТУ українських легальних виробників, з яких самим серйозним документом, були і є ТУ У ЗАТ «Броварський завод пластмас», настільки відрізнялися один від одного як за розмірами продукції, так і за вимогами до неї, що виникали сумніви в тому, чи присвячені ці документи одному й тому ж предмету стандартизації. А в цей час на Заході!.. Поки у нас процвітала повна плутанина, в Європейському Союзі були введені в дію більше десятка стандартів EN (обов'язкових для виконання всіма країнами Європейського Союзу, які їх акцептували), що встановлюють повну уніфікацію розмірів, технічних вимог, методів контролю та правил підтвердження відповідності для труб і фасонних виробів для зовнішньої, а також і внутрішньої каналізації. І основною ідеєю, що лежить в основі цієї роботи стало загальноєвропейське розуміння простого факту: мало що може зрівнятися за рівнем шкоди, що завдається навколишньому середовищу і здоров'ю людини, з аваріями каналізаційних систем. Примітка: У Києві ця теза буде безумовно підтримана населенням, що проживає в районах, які знаходяться поблизу колектора що перетинає все місто (проспекти Бажана, 40-річчя Жовтня та прилеглі райони). У зв'язку з проводимою уніфікацією труб і фасонних виробів для каналізації, ряд європейських фірм був змушений провести модернізацію або заміну свого технологічного обладнання. Наслідком цього стала поява на безкрайніх просторах Східної Європи, в тому числі, на жаль, і в Україні, обладнання для виробництва продукції що продавався з великими знижками з розмірами, що не відповідають новим стандартам Європейського Союзу. Ця обставина також негативно позначилося на процесах уніфікації продукції українського виробництва і ще більше посилило суперечності між національними виробниками та споживачами готової продукції, в першу чергу великими національними будівельними компаніями, зацікавленими в зменшенні частки імпорту за рахунок збільшення вітчизняних пропозицій на ринку однотипної продукції одночасно зі спрощенням процедури її ідентифікації та контролю, і, як наслідок, у здешевленні використовуваної в будівництві продукції при збереженні її якості на рівні, встановленому європейськими стандартами. На щастя, не всі українські виробники труб і фасонних виробів для каналізації купували застаріле технологічне обладнання. Поява в 2004 році в Україні нової висококласної технологічної лінії для виробництва багатошарових труб зі структурованими стінками для зовнішньої каналізації у відповідності з остаточною редакцією проекту європейського стандарту Pr EN 13476-1:2002 «Пластмасові трубопроводи для безнапірних підземних та каналізаційних систем - Трубопроводи зі структурованими стінками з непластифікованого полівінілхлориду (НПВХ), поліпропілену (ПП) і поліетилену (ПЕ) - Частина 1: Технічні характеристики труб, арматури та системи» стало поштовхом для Асоціації українських виробників і будівельників полімерних трубопроводів до ініціювання переговорів з Державним підприємством «ЦентрСЕПРОтепломережа» (базової організації Мінбуду Україна за відповідним напрямом науково-технічної діяльності) про проведення робіт щодо спільної розробки національного стандарту України ДСТУ «Труби безнапірні з поліпропілену, поліетилену, непластифікованого полівінілхлориду та фасонні вироби до них для зовнішніх мереж каналізації будинків і споруд та кабельної каналізації. Технічні умови». Більше того, Асоціація вперше за час свого існування, взяла на себе зобов'язання з фінансування розробки не ТУ У, а Національного стандарту України в частині труб і фасонних виробів зі структурованими стінками по Pr EN 13476-1:2002. Примітка: Майнова частина авторського права на національні нормативні документи належить державі. У свою чергу, ДП «ЦентрСЕПРОтепломережа», з урахуванням доручення Держбуду України від 16.07.99 № 19/15-346, Законів України «Про стандартизацію» та «Про підтвердження відповідності», «Програми технічного регулювання та стандартизації у житлово-комунальному господарстві та міському електротранспорті на 2003-2005 роки», схваленої рішенням науково-технічної ради Держжитлокомунгоспу України від 26 грудня 2002 р. № 13, на виконання постанови КМУ від 12 червня 1998 р. № 852 «Про впровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», та відповідно до Технічного завдання на розробку Національного стандарту, узгодженого Мінбудом України, і з схвалення Асоціації, підготувало у встановленому порядку проект Національного стандарту, гармонізованого з ключовими стандартами Європейського Союзу щодо елементів зовнішньої каналізації та дренажних систем (у тому числі, звичайно, і зі структурованими стінками), методів випробувань і контролю показників якості. ![]() Крім зазначеного вище Pr EN 13476-1:2002 на труби і фасонні вироби зі структурованими стінками Національний стандарт розроблений з урахуванням вимог наступних нормативних документів: Згідно з цим стандартом труби дренажні застосовують для дренажу та відведення фільтраційної води з автомобільних і залізничних магістралей; елементів інженерних споруд, які мають контакт із землею, інших інженерних споруд (аеропортів, тунелів, контропорів мостів, пристроїв захисту схилів, спортивних майданчиків тощо), а також інфільтрації поверхневих вод. Після видання та реєстрації в органі оцінки декларації про відповідність виробу або отримання сертифіката відповідності виробник або уповноважена ним особа наносять національний знак відповідності на виріб або на прикладену до нього етикетку, упаковку або супровідну документацію відповідно до правил застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599. Виробник або уповноважена ним особа зберігають декларацію відповідності виробів та технічну документацію до неї протягом 10 років після застосування виробу в будинках і спорудах і надають для перевірки в установленому законодавством порядку». Наказом Мінбуду України від 26 березня 2007 р. № 95 Національний стандарт України ДСТУ Б В.2.5-32: 2007 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Труби безнапірні з поліпропілену, поліетилену, непластифікованого полівінілхлориду та фасонні вироби до них для зовнішніх мереж каналізації будинків і споруд та кабельної каналізації. Технічні умови» введений в дію з 1 вересня 2007 року. З метою компенсації витрат при створенні національного нормативного документа, Мінбуд України в установленому порядку надав право брати участь у виданні і реалізації ДСТУ Б В.2.5-32: 2007 Асоціації українських виробників і будівельників полімерних трубопроводів. Таким чином, завдяки злагодженій роботі Мінбуду України, базової організації Мінбуду України за відповідним напрямом науково-технічної діяльності «ЦентрСЕПРОтепломережа», Асоціації українських виробників і будівельників полімерних трубопроводів та експертів Технічного комітету «Спецмонтаж» (проводили державну експертизу нормативного документа) вдалося подолати більше ніж двадцятирічне відставання національної нормативної бази з даного виду продукції будівельного призначення. Розробники сподіваються, що цей документ зробить позитивний вплив на якість інженерних мереж і розвиток національного виробництва на рівні стандартів Європейського Союзу. ![]()
|