|
||||
Прайс-листи Акції Продукція Документація Філіали Про нас |
Всі публикації Новини галузі Аналітика ринку Технічні статті Презентації Новини Групи Radius Systems Новини ринку полімерів Новини ринку полімерних труб Наші проекти
Популярні статті
|
До питання про порядок введення в дію на території України нової редакції вітчизняного стандарту «Труби поліетиленові для подачі горючих газів. Технічні умови» (журнал: Полімерні труби - Україна)25 Травня 2007г.
Шестопал О.М., Гохфельд В.Л.,
науково-виробнича фірма «Полімербуд» Гурський А.Ф., Асоціація виробників та будівельників полімерних трубопроводів
У II кв. 2007 науково-виробнича фірма «Полімербуд» відповідно до затвердженого технічним завданням і згідно договору з Асоціацією виробників будівельників полімерних трубопроводів планує завершити перегляд ДСТУ Б В.2.7-73-98 «Труби поліетиленові для подачі горючих газів. Технічні умови »[1] і направити остаточну редакцію проекту нового стандарту на погодження в організації та відомства згідно вимог технічного завдання. У якому ж стані перебуває сьогодні вітчизняне виробництво поліетиленових труб за вказаним стандартом? За час його дії (з 01.01.1999 року) серійне виробництво поліетиленових труб для подачі горючих газів відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.1-6-96 «Матеріали і будівельні вироби. Порядок розробки та встановлення на виробництво » освоїли 29 вітчизняних підприємств (табл. 1).
В даний час ще п'ять підприємств відповідно до згаданих вище стандартами проводять комплекс робіт з встановлення поліетиленових труб для подачі горючих газів на серійне виробництво, серед них: ДП «Компанія« Короп-пласт »(м. Короп, Чернігівська область); ТОВ« ВЗХ -Полімер »(м. Васильків, Київська область); ТОВ« Науково-виробнича фірма «Пласт-Полімермаш» (м. Київ), ТОВ «Укртехнопласт» (м. Немирів, Вінницька область) і ТОВ «УКРПЛАСТПЕРЕРОБКА» (м. Бориспіль , Київська область). Крім того, слід також врахувати можливі постачання поліетиленових труб для будівництва газопроводів з-за кордону, а також (на жаль, це доводиться констатувати) і «піратське» виробництво поліетиленових труб для газопроводів [2], що пояснюється відсутністю в країні ефективного контролю за дотриманням діючих стандартів у галузі будівництва.
![]()
Таким чином, можна з упевненістю сказати, що наші будівельні потреби в поліетиленових трубах для подачі горючих газів вільно задовольняються вітчизняними підприємствами-виробниками, при цьому серед них йде жорстка боротьба за можливі поставки, яка нерідко може зводитись до цінової політики на труби яка шкодить їх якості . Наприклад [2], знизити вартість труб можна, виключивши систему вхідного контролю якості сировини (поліетиленової композиції), сировина, що застосовується для виготовлення труб не відповідає вимогам стандарту на труби, не проводячи в обов'язкових обсягах приймально-здавальні та періодичні випробування поліетиленових труб (фактично відсутня необхідна система забезпечення якості продукції, що позбавляє підприємство від витрат на її утримання), а також економить на зарплаті штатних кваліфікованих технологів, що неминуче позначиться на можливості налаштування екструзійної лінії на оптимальні технологічні параметри її роботи залежно від марки сировини і відповідно на якості труб. Звідси і поява на ринку поліетиленових труб за ціною значно нижчою, ніж у інших виробників, що наближається до вартості сировини.
Порушені питання забезпечення якості випускання вітчизняними підприємствами поліетиленових труб для газопроводів неодноразово висвітлювались в періодичних технічних виданнях [2, 3], але реальних змін в ситуації, що склалася поки не спостерігається, незважаючи на те що розглянуті поліетиленові труби застосовуються для спорудження газопроводів (об'єктів підвищеної небезпеки) і зумовлюють їх надійність і безпеку.
Якщо взяти до уваги, що нова редакція проекту стандарту передбачає виробництво поліетиленових труб для подачі горючих газів для експлуатації в більш жорстких умовах (з пониженням коефіцієнта запасу міцності з 2,5 до 2,0 і підвищенням максимального робочого тиску газу для труб з поліетилену типу ПЕ 100 до 1,2 МПа), то з урахуванням викладеної вище інформації про фактичні справи в галузі стає зрозуміла проблема забезпечення якості вироблених вітчизняними підприємствами поліетиленових труб для газопроводів. Тим більше що проект нового стандарту не тільки пред'являє більш високі нові вимоги до підприємству-виробнику (наявність власної лабораторії для випробувань поліетиленових труб, обов'язковість випробування поліетиленових труб на стійкість до поширення швидкої тріщини), але й вносить зміни в конструкцію труб (замість SDR 17 , 6 і SDR 11 пропонуються SDR 17,6; SDR 17; SDR 13,6; SDR 11 і SDR 9; діапазон зовнішніх діаметрів труб збільшений до 630 мм). Враховуючи викладене, перехід виробництва поліетиленових труб для подачі горючих газів на вимоги нового стандарту повинен бути таким, щоб право виробництва цих труб отримали тільки підприємства, що випускають якісну продукцію при неухильному дотриманні вимог стандарту до проведення приймально-здавальних та періодичних випробувань якості труб. Процедура переходу виготовлення поліетиленових труб вітчизняними виробниками на вимоги нового стандарту повинна обумовлюватись у наказі Мінбуду України про затвердження та введення стандарту в дію, а поки ж доцільно, щоб зацікавлені сторони висловили свої точки зору на вирішення цього питання. Авторам статті здається, що ця процедура (видача дозволів на право виробництва труб за новим стандартом) для всіх підприємств-виробників повинна здійснюватися однією і тією ж міжвідомчою кваліфікаційною комісією (що забезпечить однаковий методологічний підхід до оцінки можливостей підприємства) за участю представників Мінбуду України, Держгірпромнагляду Україна, НАК «Нафтогаз України» (ДК «Газ України»), розробника нового стандарту на поліетиленові труби (НПФ «Полімербуд»), а також залучених незалежних фахівців: по екструзійній переробці термопластів (наприклад, представника ВАТ «Укрполімермаш»), що володіє методологічними основами проведення приймально-здавальних та періодичних випробувань труб з термопластів (наприклад, представника випробувальної лабораторії полімерів ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України). Вимоги до складу цієї кваліфікаційної комісії доцільно обумовити у згаданому вище наказі Мінбуду України про затвердження та введення нового стандарту на труби в дію. Оцінка можливостей підприємств-виробників продовжувати випуск поліетиленових труб для подачі горючих газів за новим стандартом зазначеною комісією повинна проводитись з урахуванням таких показників:
![]()
Робота зазначеної вище міжвідомчої кваліфікаційної комісії повинна організовуватись розробником нового стандарту (як цього вимагає ДСТУ Б А.3.1-6-96 «Матеріали і вироби будівельні. Прядок розробки та втсановлення на виробництво») за заявками підготовлених до цієї процедури зацікавлених підприємств-виробників і закінчуватись складанням акту постановки на серійне виробництво поліетиленових труб відповідно до вимог нового стандарту. При цьому не слід побоюватись негативних рішень і можливості виникнення дефіциту в трубах - дані табл. 1 з урахуванням перспектив будівництва газопроводів свідчать про зворотне.
Автори статті просять зацікавлені організації висловитися з викладеної вище процедурою переходу вітчизняних підприємств-виробників на випуск поліетиленових труб для подачі горючих газів відповідно до вимог нового стандарту. Надіслані зауваження та пропозиції будуть враховані при підготовці пропозицій для Мінбуду України про порядок введення в дію нового стандарту на поліетиленові труби для подачі горючих газів. Література: 1. Гурський О.Ф., Шестопал А.М., Гохфельд В.Л. «До перегляду стандарту на поліетиленові труби |