Єдина Країна! Единая Страна!
Полипластик
RU   UA
     
Забули пароль? -->
Вхід         Реєстрація
Прайс-листи Акції Продукція Документація Філіали Про нас

Популярні статті

«НІХТО НЕ БУДЕ ЗАОЩАДЖУВАТИ НА КОПІЙЧАНИХ ВИТРАТАХ»

10 Листопада 2005г.
Изображение Изображение-


«На одному з міжнародних симпозіумів нам запропонували подивитись на Японію з дещо несподіваного боку. Важливою складовою так званого японського дива є енергозбереження. Бо саме завдяки відсутності значних запасів енергоресурсів ця країна спочатку орієнтована на їх економне використання. Україна ж, будучи також енергозалежною країною, на жаль, від початку була орієнтована на дешеві енергоресурси. До останнього часу це не мало вагомого значення. Але сьогодні, очевидно, той же імпортний газ вже дуже скоро стане в кілька разів дорожче. А при нинішньому рівні енергоспоживання і газоспоживання подорожчання газу до 120 дол за 1000 кубометрів може означати зупинку хімічного виробництва України. При ціні в 140 дол почне згортатись металургійне виробництво. І далі - ланцюгова реакція », - так аргументував свій інтерес до теми енергозбереження народний депутат Володимир Майстришин. 

Однак енергетичну залежність України, упевнений глава підкомітету Верховної Ради з питань державного боргу, запозичень та інвестицій В.Майстришиним, можна перетворити з недоліку в гідність. Якщо ви подивитесь на діаграму, яка ілюструє джерела газозабезпечення і газоспоживання України (рис.1), то побачите, що резерв, як це не парадоксально звучить, саме в скороченні імпорту газу. «Якщо врахувати, що газом ми сьогодні забезпечені на 65% (власний видобуток і газ як плата за транзитні послуги), то ми можемо стати енергонезалежною державою, заощадивши 35% використовуваного газу, який якраз імпортуємо, - упевнений В.Майстришин. - Для цього саме потрібно скористатись відстрочкою в часі, який нам дає договір з росіянами про транзит газу, що діє до 2012 року, і негайно провести комплекс енергозберігаючих заходів ». Ці заходи в першу чергу повинні бути спрямовані на ліквідацію диспропорції у споживанні енергоносіїв на виробництво одиниці ВВП, яка спостерігається зараз порівняно з іншими державами (рис.2). 
Крім того, відсутність обгрунтованих нормативів обліку у витратах виробництва кількості енергоносіїв призводить до того, що держава недоотримує близько 15 млрд. грн. за рахунок несплаченого податку на прибуток. А спроби на законодавчому рівні порядок енергоспоживання і ввести систему стимулювання енергозбереження залишались досі на рівні загальних побажань і заходів, неадекватних ситуацій. Тому, впевнений В.Майстришин, що в Україні немає системи «батога і пряника». При цьому в якості «батога» повинен використовуватись широкий арсенал енергоналогів, а в якості «пряника» - комплекс заходів реальної державної допомоги. Нажаль, констатує депутат, і в бюджеті-2006 ці заходи не знайшли належного відображення. 
Фахівці і депутати, що обговорювали у четверг, 10 листопада, в ході круглого столу питання енергозбереження, також відзначали, що у зв'язку з можливим подорожчанням енергоносіїв ця проблема стає тим більш актуальною. З іншого боку, підкреслює депутат Олег Салмін, дійсно, ні держпідприємства, ні приватні власники реально не займуться енергоекономією, поки енергоресурси коштуватимуть порівняно дешево і не буде дієвих стимулів для економії. Наприклад, дані 2004 року по економії енергоресурсів в Україні, констатує депутат Борис Райков, вельми скромні: підприємства системи Мінпромполітики зекономили тільки 330,6 млн. кубометрів газу, тобто 1,79% від річного обсягу газоспоживання в 19,4 млрд. кубометрів. Електроенергії зекономлено і того менше - 1,03% (тобто 503 млн. кВт · год при споживанні 48,7 млрд. кВт · год). В інших галузях ефект економії енергоресурсів не краще. 

«Ніхто не буде економити на копійчаних витратах», - запевняє В.Майстришин. І це при тому, що впровадження енергозберігаючих технологій - справа витратна, хоча і досить швидко окупається. Але знову ж, потрібні стимули і джерела фінансування для впровадження енергозберігаючих технологій. 

Один з таких стимулів - це, безумовно, політика держави і відповідна законодавча база. Як відомо, президент В.Ющенко доручив Кабміну до 15 листопада внести відповідні пропозиції у сфері енергозбереження. 

У свою чергу, депутат В.Майстришин подав до Верховної Ради пакет документів, що забезпечують комплексний підхід до сфери енергозбереження. Це проект постанови (грудень 2003 р.) про звіт тимчасової слідчої комісії ВР для з'ясування причин виникнення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії; проект постанови ВР парламентських слухань з питання «Державний борг України» (у грудні 2004 року); законопроект ( Березень 2005) про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»; законопроект (березень 2005-го) про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (про встановлення спеціального «зеленого» тарифу); законопроект (червень 2005 року) про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (щодо віднесення витрат на паливно-енергетичні ресурси до валових витрат платника податків). Названі та деякі інші законопроекти, складові так званого пакету законів про енергозбереження, за словами В.Майстришина, готові підтримати його однодумці з парламентської фракції Народної партії (лідером якої є спікер Володимир Литвин). 

Власне, іновація на ниві енергозбереження полягає в тому, що названа (а це на сьогодні найчисленніша фракція ВР) парламентська фракція виступила з ініціативою лобіювання прийняття парламентом пакету законопроектів з енергозбереження. І для початку, щоб, як кажуть, приміряти сорочку енергозбереження на реальний сектор, депутати з фракції Народної партії запросили за круглий стіл з проблем енергозбереження представників «важковаговиків енергоспоживання» - керівників Одеського припортового заводу, черкаського «Азоту», «Укрнафти» та деяких інших . Адже пропонований пакет законів з енергозбереження не простий, і за рівнем впливу на економіку держави - те саме законам по СОТ. Тому без координації роботи парламенту, президента, уряду і реального сектора ніяк не обійтися. 

До слова, про СОТ. З нинішнім енергоспоживанням на одиницю продукції ми можемо поки конкурувати на рівних хіба що з Росією і Білоруссю, вважає В.Майстришин. Таким чином, логічно було б спочатку прийняти пакет законів з енергозбереження, а вже після відкривати свої ринки іншим членам СОТ. 

Що ж до фінансування впровадження енергозберігаючих програм, то тут мова може йти про використання зовнішнього боргу України. Як член бюджетного комітету ВР і глава підкомітету з питань державного боргу, запозичень та інвестицій, В.Майстришин запевняє, що нинішній рівень зовнішнього боргу України (18% від ВВП) дозволяє наростити його суму, щоб потім використовувати на енергопереоснащення - причому без ризику для основних макроекономічних показників України. Але тут поки не поступається міністр фінансів В.Пинзеник, говорячи при цьому, що енергопереоснащення підприємств, як і всяка їх модернізація - турбота самих підприємств, а точніше їх власників. Однак депутат В.Майстришин з ним категорично не згоден, так як, на його думку, держава повинна нести відповідальність за роботу всієї економіки в цілому, особливо якщо це стосуватиметься реальних цін на енергоносії. Напевно, незабаром Україна до цього прийде. Питання в тому, наскільки ефективно можна використовувати зовнішні позики на енергозбереження в Україні. Наприклад, банківські кредити за підтримки держави. В.Майстришин вважає, що держава могла б взяти на себе погашення кредитної ставки за цільовими кредитами на енергозберігаючі проекти. 

Наведу простий приклад - міськводоканал. Припустимо, віддають його в оренду приватному підприємству, яке бере кредит і повністю модернізує систему водопостачання, зберігаючи тарифи. Припустимо, все це обладнання окупається за три роки. А приватнику в оренду система віддана років на шість-сім, щоб він міг і кредит повернути, і заробити. Після чого система повертається у державну чи комунальну власність, але вже в модернізованому вигляді, причому безоплатно. В.Майстришин погодився з тим, що за певних обставин прикладом вдалого кредитування могло б служити «Київенерго». Якби все ж не грало на тарифі. Проте приклади такі вже є, і цю систему слід впроваджувати активніше. 

Далі - енергокредити Світового банку. Як стверджує народний депутат, Україна чи не єдина країна, яка навіть на третину не вибирає цільові кредити цього фінансового інституту. Надаються вони на 10-15 років під дуже лояльну кредитну ставку (близько 6% річних). Але Україна цією можливістю не користується. 

Є ще один важливий фінансовий аспект енергозбереження - кошти (квоти) ринку парникових газів. Як нагадав Б.Райков, ще 4 лютого 2005 ВР ратифікувала Кіотський протокол до Рамкової угоди концепції ООН про зміну клімату. Це дає Україні потенційну можливість щорічно (у період 2008-2010 років) отримувати до 1 млрд. дол Учасники круглого столу вважають, що вже зараз законодавчо повинні бути визначені напрями дії для виконання Кіотського протоколу та порядок використання коштів з пріорітетним їх спрямуванням на енергозбереження. 

Цікаво, чи врахують це до 15 листопада Кабмін і Мінпаливенерго? 

Тим часом на сьогоднішній день в Україні де-юре немає держоргану, який би реально займався впровадженням політики енергозбереження та енергоресурсів. Правда, глава скасованого Держкомітету з енергозбереження Ігор Михайленко продовжує відстоювати ідеї енергозбереження. За його даними, в 2004 році в Україні всього було зекономлено 6,06 млн. тонн умовного палива (у.п.). Це на 14,3% більше, ніж у 2003-му, коли цей показник становив 5,3 млн. тонн у.п. Загальна вартість зекономлених енергоресурсів - 1602,44 млн. грн. (на 20% більше, ніж у 2003-му). 

Відповідно до проекту основних напрямків Енергетичної стратегії України до 2030 року, рівень ВВП згідно з прогнозом розвитку економіки складе в 2030 році 762,4 млрд. грн. при середньорічному зростанні до 2030 року на 4% (порівняно з попереднім роком).Тобто ВВП збільшиться майже в 2,9 рази по відношенню до 2005 року. З урахуванням прогнозу розвитку економіки розрахований і прогноз споживання енергоносіїв по етапах до 2030 року, який повинен скласти 855,8 млн. тонн у.п. 

Виходячи з вищесказаного, загальний потенціал енергозбереження (тобто резерв економії) в 2030 році досягне майже 70% від енергоспоживання, або 570,31 млн. тонн у.п., в тому числі потенціал енергозбереження з різних видів енергоресурсів становитиме: по тепловій енергії - 67 млн. тонн. у.п., по електроенергії - 200 млн. тонн, по паливу - 303 млн. тонн у. т. При цьому найбільший потенціал енергозбереження, зазначає І.Міхайленко, матимуть такі галузі економіки, як чорна та кольорова металургія - 71,7 млн. тонн у.п., житлово-комунальне господарство - 56,7 млн. тонн і електроенергетика - 24,3 млн. тонн у.п. 

Звичайно, наведені дані про прогнози енергозбереження в процесі реформування можуть бути скориговані. Але вже сам факт того, що енергозалежність України в принципі ми повинні перетворити в енергонезалежність, вимагає термінових дій, спрямованих на реалізацію комплексу енергозберігаючих заходів, на всіх рівнях - від президента, парламенту, уряду до кожного громадянина країни. 

Учасники дискусії за круглим столом про проблеми енергозбереження та мінімізації наслідків подорожчання енергоносіїв вирішили звернутися до президента, парламенту і уряду України із заявою-пропозицією. 

«Україна сьогодні знаходиться на порозі створення власної ефективної програми енергозбереження. Ми можемо і повинні це зробити!

Але Україна сьогодні не використовує позиції державного боргу як інвестиційний ресурс. 18% зовнішнього боргу України по відношенню до обсягу ВВП дозволяють залучити зовнішні запозичення (ми можемо дозволити наростити зовнішній борг у два-три рази, оскільки критичним рівнем вважається 60% зовнішнього боргу по відношенню до ВВП) для фінансування комплексної програми енергозбереження (зокрема, через створення Фонду енергозбереження) та інноваційного переозброєння всієї економіки. 

Держава повинна взяти на себе зобов'язання з повернення відсотків по кредитах, узятих для фінансування енергозберігаючих технологій та заходів. А підприємці, які впроваджують енергозберігаючі технології, повинні мати можливість пільгового оподаткування зекономлених енергоресурсів, що послужить стимулом для їх подальшого вкладення в екологічно чисте виробництво. 

Вже сьогодні на законодавчому рівні потрібно розробити і прийняти концепцію і програму використання коштів, які Україна може отримати при продажі своєї квоти згідно з Кіотським протоколом (до 1 млрд. дол на рік), з тим, щоб ці кошти не були «проїдені», як кошти від продажу великих держпідприємств, а спрямовані на створення екологічно чистого і енергетично економного виробництва в країні. 

Держава повинна розробити систему нормативів споживання різних видів енергоносіїв і стимулювати їх економію монетарним способом, як і боротися з їх перевитратою шляхом додаткової оплати за наднормативне використання енергоносіїв. 

Всі запропоновані заходи в комплексі з прийняттям ВР пакету законопроектів з енергозбереження дозволять Україні стати конкурентоспроможною, а вітчизняним підприємствам - повноцінними учасниками європейського та світового ринку товарів і послуг ».


Джерело: zerkalo-nedeli.com


Знайшли помилку? Виділіть мишкою текст, і натисніть Ctrl + Enter.
Знайшли помилку?
Виділіть мишкою текст, і натисніть Ctrl + Enter
Виділений текст
Коментар