Єдина Країна! Единая Страна!
Полипластик
RU   UA
     
Забули пароль? -->
Вхід         Реєстрація
Прайс-листи Акції Продукція Документація Філіали Про нас

Популярні статті

ГРОШІ, ЯКІ У ВОДІ НЕ ТОНУТЬ

26 Березня 2006г.
На півдні Тернопільщини питна вода хоч і не на вагу золота, зате цінність має особливу. У містах і селах це найбільш життєво необхідне благо надходить в основному з відкритих джерел. Розвідані запаси підземних вод, за оцінками геологів, досить незначні, оскільки скелі Дністра, багаті твердими відкладеннями девонського і силурійського періодів (їм сотні мільйонів років) «підпускають» близько до себе підземні води. Але, загалом-то, найбільша проблема - якість питної води, яка подається населенню декількох райцентрів вже зараз, і якість очищення стоків. 

У Чорткові, Борщові, Заліщиках водопровід був побудований давно - наприкінці 60-х - початку 70-х років. На сьогоднішній день майже 20 відсотків водомереж повністю вичерпали свій технічний ресурс і потребують заміни. Коштів на такі цілі в місцевих водоканалів або комунгоспах, як правило, завжди катастрофічно не вистачає. 

Проводяться лише аварійні ремонти мереж у разі проривів. А вони у згаданих містах - явище майже щоденне. На екологічну мову це перекладається просто: у водопровід потрапляє земля, болотні відкладення, і вода ще більше забруднюється. Так що якість води насамперед погіршується в водомережах. 

Чекайте, а хіба визначено необхідність в коштах для заміни водомереж або їх капітального ремонту? Наприклад, керівники другого за масштабами в області водоканалізаційного господарства - Чортківського водоканалу - так і не змогли відповісти кореспонденту, скільки потрібно коштів для заміни одного, двох або більше кілометрів водних сталевих труб на сучасні, більш довговічні поліетиленові. Для місцевої влади це справа також не першочергова. Міський голова Чорткова Михайло Вербицький довго розповідає, що в місцевому бюджеті немає грошей на те, щоб дотувати всі потреби водоканалу, а резерв на підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення поки вичерпаний. 2,28 грн. за 1 куб.м - це, як для жителів райцентру, занадто. Називається, приїхали. 

Головний державний санітарний лікар Тернопільської області Степан Дністрян характеризує ситуацію в цілому як вкрай несприятливу: 

- Якість питної води, що подається населенню з джерел централізованого водопостачання, у ряді райцентрів аж ніяк не відповідає Держстандарту № 2478-82 «Вода питна». Наприклад, у Чорткові, Заліщиках, Кременці якість води за бактеріологічними показниками в два-три рази нижче в порівнянні з загальним відхиленням по області (6,6%), а у Борщові - в цілих шість разів! А за хімічним складом (а саме в плані твердості і вмісту нітратів) питна вода особливо «не вписується» в нормативи у Борщові і Заліщиках (відхилення відповідно 33 і 9%). І хоча завдяки роз'яснювальній роботі серед керівників місцевих органів влади якість води злегка покращилась, стан водомереж загрожує санітарно-епідеміологічному благополуччю населення цих міст. 

Райцентри в південно-східній частині області опинилися в зоні екологічного лиха ще й з іншої, суміжної, причини. Очисні споруди тут застарілі і майже не працюють. Наприклад, у Чорткові стічні води проходять тільки механічну очистку (через піщано-гравійні фільтри). Біологічне очищення досі виглядає як фата-моргана для міста. Не працюють і поля фільтрації. Результат? Стоки просто скидаються в річку Серет. Крім того, ось уже вісім років неможливо визначити саму якість очищення стічних вод, концентрацію завислих в них шкідливих речовин, оскільки не працює відповідна лабораторія. Яка, відзначимо, була єдиною серед районних водоканалізаційних господарств ... 

У промислових зонах міст Тернопільщини значна частина стоків йде в колектори, які не під'єднані до загальноміських очисних споруд. У Борщові, наприклад, напірні колектори прийшли в непридатність під дією стоків місцевого сирзаводу ще в 80-х роках. І вони досі не відремонтовані - ні за кошти підприємства, ні за бюджетні. 

А у Чорткові ситуація з очищенням стоків вже почала вселяти певні надії. Два роки тому три підприємства - м'ясокомбінат, сирзавод та пір'япухова фабрика - вклали гроші в ремонт загальних очисних споруд. І вийшло, немов біс поплутав! Задоволення проіснувало лічені місяці. З середини минулого року м'ясокомбінат з ініціативи власника припинив забій тварин. Виявилось, що очищення стічних вод стало ніби й не потрібне. Зрештою взимку очисні споруди замерзли, і не працюють. Їм знову потрібен ремонт. 

Про перспективні проекти локального очищення промислових стоків, один з яких за сприяння Альянсу за збереження енергії (USAID) був вперше реалізований в Україні на Львівському дріжжовому заводі і дав можливість на чверть зменшити навантаження на міські очисні споруди, містам Тернопільщини залишається тільки мріяти. У місті Лева проект профінансував солідний інвестор - компанія «Ензим». На Тернопіллі все виглядає досить-таки сумно. З інвесторами, думаючими про розвиток підприємства, проблеми тут виникають чималі. 

Місцева влада та керівники комунальних господарств зазначених міст нарешті, а точніше - в останні два роки, зрозуміли, що латання каналізаційних дір - це не вихід. Вкрай необхідна сучасна реконструкція очисних споруд із застосуванням новітніх енергоекономічних технологій з високим рівнем очищення стоків. І знову все впирається в їх величність гроші. Все, на що здатні місцеві бюджети, це виділити по 40-50 тис. грн. на виготовлення проектної документації. Та й то не у всіх містах! 

У Чорткові ще з 2003 року триває листування міської ради з виконавцем робіт - полтавським природоохоронним підприємством «Екологія». Як запевняє його директор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Іван Капарник, мерія досі зволікає, вона не надала всіх показників для розробки документації, і тому неможливо виконати замовлення. 

Сама вартість реконструкції очисних споруд в цих містах, за підрахунками розробника проекту - полтавського природоохоронного підприємства «Екологія», - наближається до 1,5 млн. грн. Таких грошей немає ні в міському бюджеті, ні в районному, ні в обласному природоохоронному фонді. 

А підтримка на рівні держави стала досить цікавим явищем. Торік на попередження аварій і техногенних катастроф двом містам і селищу Тернопільщини (Збараж, Бережани, Скалат) було виділено всього лише 500 тисяч гривень. Іншим населеним пунктам не дісталось ні копійки. Міський голова Борщова Іван Башняк байдужість державних властей до регіону пояснює мотивами чисто політичними: «Всі народні депутати від області були в опозиції до режиму Кучми-Януковича, з ними ніхто не рахувався, перепадала « дуля »субвенцій з державного бюджету місцевим скарбницям». Однак він випускає з уваги той факт, що в сусідній Івано-Франківській області, звідки також рекрутувались всі «неправильні» депутати, на ці потреби виділено в десять разів більше коштів. Ображені мери, ймовірно, забули про розрекламовані в ЗМІ масштаби зловживань у регіонах, коли кошториси реконструкції очисних споруд та інших робіт були завищені в кілька разів. 

Але несподівано виник парадокс: у просуванні реконструкції очисних споруд фору малим містам Тернопільщини дали ще менш населені пункти. Тут капіталовкладення йшли з різних джерел. У Заліщиках з населенням десять тисяч жителів, наприклад, водопровід і каналізаційну систему орендує приватне підприємство «Олімп». Воно за свої кошти частково відновило роботу очисних споруд: відремонтовано машинний зал, компресорні установки, замінена трансформаторна підстанція. Але, знову-таки, основні роботи ще попереду. Оскільки загальна вартість проекту реконструкції водопостачання та відведення стоків досить висока - більш ніж 1,5 млн. грн. 

У маленькому селищі Дружба Теребовлянського району тягар цієї проблеми взяла на себе місцева влада. Роками не чищені стоки тут просто скидались в річку Серет, на що справедливо скаржились жителі навколишніх сіл. «Подивіться-но, - волали вони, - гине риба, місць для купання не залишилось!» У 2002 році новий голова селища Володимир Ваньо вирішив: оскільки протягом року дохідну частину бюджету вдалося збільшити більш ніж удвічі (до 200 тис. грн.) , робота очисних споруд буде відновлена! У надзвичайно короткий термін - протягом місяця і за незначні кошти - 30 тис. грн. заробили основні споруди і агрегати, стоки проходять біологічну очистку. А за рахунок заміни старих електродвигунів на менш енерговитратні електроенергії витрачається більш ніж на третину менше. 

Але, загалом, у краї гірко жартують: гроші «на воду» ніяк не тонуть у тутешній воді. Бо нащо ж, підказує вже здоровий глузд, їм іти на дно, якщо приватні інвестори та влада наче змовились: чим менше клопоту, тим легше для нас.



Джерело: zerkalo-nedeli.com 
Автор: РОМАН ЯКЕЛЬ (Тернопіль)



Знайшли помилку? Виділіть мишкою текст, і натисніть Ctrl + Enter.
Знайшли помилку?
Виділіть мишкою текст, і натисніть Ctrl + Enter
Виділений текст
Коментар